Ти

Десь за обрієм зникла твоя Душа
Я тебе загубила на все життя
І крізь скло тепер споглядаю я
як з твоєї щоки злітає сльоза

Загубилася у світі трав
Закотилась я у твій рукав
І сповзла павутинкою униз
Щоб дивитись, як ти мило спиш

Своїм світлом навкруг розсипаєшся
Ти ідеш завжди, не прощаєшся
Ніби янголом срібним сяєшся
Та в собі зовсім не розбираєшся

А між нами пройде ціле життя
І твоя Душа ще повернеться
Ми зустрінемось на ранковий чай
Не скажу "Прощай", прошепчу "Бувай"

Відпускаю я свого Янгола
Най тобі він шлях сріблом вистелить
Та із вітром якось прилину я
Із твоїх очей сльози висушить

Посміхнись мені і зійде сонечко
Чи згадай мене там за обрієм
Як місяць зійде край віконечка
Щоб сховати срібло за озером