Сумно...

так дивно стояти на краю землі..

блукати вітрами в туманах

стрічати замерзлі осінні сади

у цих мальовничих, безкраїх степах..

так сумно усе в небуття покотилось

я ще існую в очах свого болю

і ще не зірвалась і не втопилась

я просто благаю, візьми мою долю

так боляче дихати, боляче чути

тікати від всього і не забувати..

щоранку вставати і бути

боятись себе і в собі помирати.